Хто такий Ісус? Його образ у нашій свідомості часто занесений тисячолітньою пилюкою стереотипів і невластивих образів людей, які свято переконані, що вірять в Ісуса, але насправді солодко поклоняються власній уяві про Нього. Сьогодні у часі Літургії читав вступ з 19-ї глави від Луки про те, як Христос поводить себе не як “солодкий Ісусик” із дешевих релігійних образків, а як мужчина, який знає, що Він хоче в житті. Який не боїться говорити про те, що думає, який проганяє з храму осіб, які торгують там, руйнуючи при цьому бізнес-інтереси дуже конкретної особи. Дослідники кажуть, що жест Ісуса цього разу був дуже адресним – це неприкритий виклик тодішньому первосвященнику єрусалимського храму – Анні. Ісус ніби каже Анні: «Друже, релігійна сфера храму не може бути об’єктом твоїх приватних інтересів.
Храм поруч із помпезним і вражаючим культом богослужб був водночас місцем жахливого святенницта. Людей (паломників) релігійна верхівка фактично volens-nolens примушувала переплачувати значну суму за тварин, яких ті приносили для пожертвування у самому храмі (бо вони проходили спеціальне бадання на ритуальну чистоту). Вдвічі ганебно було те, що це відбувалося в ім’я дуже благородної ідеї – тієї самої ритуальної чистоти.
Бізнес і релігія. Горе, коли релігія стає бізнесом. Коли найблагородніші духовні устремління загорнуті в обгортку ганебної наживи конкретних релігійних кланів. Коли Церква стає приватною сферою. І навіть не в сенсі доходів і грошей, а звичайного контролю, гонитві за владністю, як принципом поведінки, егоїстичного домінування. «Тут наше, тут ваше, коли все розподілено, поділено, домовлено”.
«Храм мій – це дім молитви, а Ви зробили з нього печеру розбишак». У цій історії Христа відгомін етичного профетизму пророка Ісаї, де моральна пропозиція генія старозавітньої епохи пропонує поширювати і ділитися даром віри, а не згортати і ховати для себе захоплені гроші і впливи, виростати до внутрішньої убогості, а не до ложного посідання і контролю. Послання сьогоднішнього Євангелія виводить нас далеко поза радіус дії грошових потоків. Вони, на жаль, витворюють у свідомості багатьох ілюзію свободи (людям нерідко здається, що з грошима вони всесильні).
“Дім молитви – для всіх народів”. Не для групи, клану, нації, культурного простору. Для ВСІХ! Євангелія безпрецедентно універсальна і у тому завжди була її неймовірна свіжість, духовна атрактивність і місіонерське дерзновення. Вона пропонує рухатися від простору до простору, від парафії до парафії, від конфесії до конфесії, від народу до народу, від серця до серця. Будь-яке застовблення за кимсь виняткових прав на сепарований від інших ексклюзивізм релігійного покрою вбиває сам стрижень і природу віри, яку нам приніс Ісус.
Жест Христа був погрозою справжнього чоловіка у бік первосвященника Анни, який «дахував» бізнес-продажі тварин для жервування. А якщо простіше, то він просто знахабнів. З боку ситих релігійних еліт було зрозуміло, що цьому хлопцеві (Ісусові) треба сказати stop», що вони в скорому часі успішно зроблять.
Але що з того, Ісус особисто для мене назавжди залишиться не так цілитель, з метафізичними трюками, а радше як цілковито свобідна людина. Особа, яку я переживаю, як таку, що нікого не боїться, залишається собою. Яка нічого не посідає, зате по справжньому Є! Вже скоро Він буде платити за цю свободу за всіма законами «канонічного права» своїх часів. Але це вже зовсім інша історія, про яку мабуть треба говорити окремо.
